21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови – свято, яке об'єднує нас навколо нашого спільного багатства. Бажаємо кожному з нас відчувати гордість за свою мову, говорити нею вільно та з любов'ю.
В цей день хочемо познайомити вас з творчістю Катерини Рабчун-Мосійчук, працівниці КЗЗСО «Рожищенський ліцей №4», талановитої поетеси Рожищенської громади.
Багато на землі красивих мов,
Але одна у світі найгарніша...
Та, що звучить довкола знов і знов,
Та, що для серця мого найрідніша.
Немає іншої такої серед всіх,
Що струни серця ніжністю торкає...
Вкраїнська мова - вічний оберіг
Де кожне слово піснею лунає...
Немов скарбниця із казкових мрій,
Неначе пісня в небі журавлина...
Вона веде заради себе в бій...
...І кожне слово в мові - то перлина ...
Така дзвінка, як щебіт солов'я,
Що із глибин віків до нас лунає...
Вона багата...Чиста, як вода...
І милозвучнішої мови не буває...
Дає нам навички, уміння і знання,
Іще з дитинства шлях в життя торує...
Кладе в серця нам вічні почуття
...І так до смерті нашої пульсує...
Як та криниця мудрості й добра,
По самі вінця сповнена надії...
Із діда - прадіда супутниця пера
Як невід'ємна проповідь стихії...
В ній кожне слово піснею луна,
Вона любові й мужності основа,
Така багата, вічна і п'янка -
Моя чарівна українська мова.